Отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є офіційним документом, що надає суб’єктам господарювання право експлуатувати об’єкти, з яких здійснюються викиди забруднюючих речовин або їх сумішей, за умови дотримання встановлених нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів.

Групи об'єктів за рівнем викидів та їх відмінності

В Україні об’єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, класифікуються на три групи залежно від ступеня їх впливу на довкілля. Ця класифікація визначає процедуру отримання дозволів та органи, відповідальні за їх видачу.

  1. Перша група:
    • Характеристика: Об’єкти з високим рівнем викидів, які мають значний вплив на стан атмосферного повітря та здоров’я населення.
    • Приклади: Великі промислові підприємства, теплоелектростанції, металургійні комбінати.
    • Орган, що видає дозвіл: Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
    • Строк дії дозволу: Сім років.
  2. Друга група:
    • Характеристика: Об’єкти із середнім рівнем викидів, вплив яких на довкілля є помірним.
    • Приклади: Середні промислові підприємства, котельні, виробничі об’єкти місцевого значення.
    • Орган, що видає дозвіл: Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
    • Строк дії дозволу: Десять років.
  3. Третя група:
    • Характеристика: Об’єкти з низьким рівнем викидів, які мають незначний вплив на атмосферне повітря.
    • Приклади: Малі підприємства, майстерні, об’єкти побутового обслуговування.
    • Орган, що видає дозвіл: Ті ж органи, що і для другої групи.
    • Строк дії дозволу: Необмежений.

Основні етапи процедури отримання дозволу:

  1. Підготовка та подання документів:
    • Заява про видачу дозволу на викиди.
    • Документи, що обґрунтовують обсяги викидів забруднюючих речовин:
      • Результати інвентаризації стаціонарних джерел викидів та обсягів забруднюючих речовин.
      • Оцінка впливу викидів на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони.
      • Плани заходів щодо досягнення нормативів граничнодопустимих викидів та охорони атмосферного повітря у разі надзвичайних ситуацій.
    • Повідомлення про намір отримати дозвіл: Інформування громадськості про плановану діяльність та її потенційний вплив на довкілля.
  2. Розгляд заяви та прийняття рішення:
    • Уповноважений орган аналізує подані документи на відповідність встановленим вимогам.
    • За необхідності проводяться громадські обговорення щодо планованої діяльності.
    • Приймається рішення про видачу дозволу або відмову в його наданні.

Термінологія, пов'язана з процедурою:

  • Стаціонарне джерело викидів: Нерухомий об’єкт (підприємство, установка), що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
  • Граничнодопустимий викид (ГДВ): Максимально допустима кількість забруднюючої речовини, що може бути викинута в атмосферу за одиницю часу без перевищення встановлених нормативів якості повітря.
  • Санітарно-захисна зона (СЗЗ): Територія між джерелом викидів та житловою забудовою, призначена для зменшення впливу шкідливих факторів на населення.

Навіщо отримувати дозвіл:

  • Законність діяльності: Без відповідного дозволу експлуатація об’єктів, що здійснюють викиди, є незаконною.
  • Екологічна відповідальність: Дозвіл забезпечує контроль за обсягами та складом викидів, сприяючи охороні довкілля.
  • Уникнення штрафних санкцій: Наявність дозволу захищає підприємство від адміністративних та кримінальних покарань за порушення екологічних норм.

Наслідки відсутності дозволу:

  • Юридична відповідальність: Порушення законодавства про охорону атмосферного повітря тягне за собою адміністративні штрафи та можливу кримінальну відповідальність.
  • Призупинення діяльності: Уповноважені органи можуть обмежити або заборонити діяльність підприємства до отримання відповідного дозволу.
  • Фінансові втрати: Штрафи та призупинення діяльності призводять до значних економічних збитків для підприємства.

Актуальне законодавство щодо отримання дозволу:

    • Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 року №2707-XII: Визначає правові основи охорони атмосферного повітря та регулює відносини у цій сфері.
    • Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 “Про затвердження Порядку проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами”: Встановлює процедуру отримання дозволів та облік суб’єктів господарювання, які їх отримали.
    • Наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27 червня 2023 року №448 “Про затвердження Інструкції про вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами”: Визначає вимоги до підготовки документів для отримання дозволу.

Низька ціна на старті – не гарантія низької ціни результату в фіналі.

Будьте уважні у виборі! Довіряйте тільки професіоналам!

Консультація
Експертний Центр

Наші клієнти: